грань
ГРАНЬ1, і, ж. 1. Лінія поділу; межа, границя. Нахічевань... Нахічевань... Далека далина... Землі радянської тут грань З Араксу вирина (Брат., Грудка.., 1962, 28); Він [сніг] покрив білою габою поля за селом і стер грані між небом і землею (Вільде, Повнол. діти, 1960, 391); // Те, що відділяє одне від другого. Багато важких днів пережила вона, будучи на грані життя і смерті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 260); На очах у нас іде дуже цікавий процес стирання граней між народною творчістю і літературою (Рильський, III, 1956, 69).
2. Плоска поверхня предмета, що утворює кут з іншою такою ж поверхнею. Многокутники, які обмежують многогранник, називаються його гранями (Геом., II, 1954, 36); Його [камінь-самоцвіт] обов'язково на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Донч., III, 1956, 105); // Ребро, утворене двома пересічними площинами; // перен. Властивість, особливість, риса чого-небудь. Прийшов день, коли Люба показала й інші грані свого характеру (Вол., Озеро.., 1959, 54); Щодалі він виступав перед нею все новими й новими відмітними гранями (Баш, Надія, 1960, 71).
3. мат. Частина цифр, що виділяється комами чи крапками з великого числа для полегшення дій над ним. Щоб добути квадратний корінь з даного цілого числа, розбивають його, від правої руки до лівої, на грані по дві цифри в кожній (Алг., І, 1956, 117).
ГРАНЬ2, і, ж., діал. Жар. Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань... (Фр., X, 1954, 30); * У порівн. Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари (Коцюб., І, 1955, 364).
@ Мов на грані - неспокійно, тривожно. Максим стояв при тих словах мов на грані (Фр., VI, 1951, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грань | грані |
Родовий | грані | граней |
Давальний | грані | граням |
Знахідний | грань | грані |
Орудний | гранню | гранями |
Місцевий | на/у грані | на/у гранях |
Кличний | гране | грані |
грання
ГРАННЯ, я, с. Дія за знач. грати2 і гратися. В номерах часто були танці під грання своїх музик (Н.-Лев., І, 1956, 340); Сьогодні йому вже не хотілося гратись. Ігор усе мовчав, бо було невимовно соромно признатися, що за гранням не мав часу взятись за книжку (Донч., VI, 1957, 121); Він був абсолютний профан у складній теорії більярдного грання (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 64); - Де ж там до грання [в драмгуртку], коли й бігати на ті репетиції щовечора? (Кучер, Трудна любов, 1960, 320).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грання | грання |
Родовий | грання | грань |
Давальний | гранню | гранням |
Знахідний | грання | грання |
Орудний | гранням | граннями |
Місцевий | на/у гранні | на/у граннях |
Кличний | грання | грання |