гран
ГРАН, а, ч., заст. Одиниця аптекарської ваги, вживана до запровадження метричної системи мір: дорівнював 0,062 г.
@ Ні на гран більше - нічого більше. Мистецтво полягає в тому, щоб дати все необхідне, але ні на гран більше, інакше у нас або не лишиться ніякої поживи для фантазії, або ця фантазія виявиться пригніченою (Рад. літ-во, 7, 1966, 43).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гран | грани |
Родовий | грана | гранів |
Давальний | гранові, грану | гранам |
Знахідний | гран | грани |
Орудний | граном | гранами |
Місцевий | на/у грані | на/у гранах |
Кличний | гране | грани |
грана
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грана | грани |
Родовий | грани | гран |
Давальний | грані | гранам |
Знахідний | грану | грани |
Орудний | граною | гранами |
Місцевий | на/у грані | на/у гранах |
Кличний | грано | грани |
граний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | граний | грана | гране | грані |
Родовий | граного | граної | граного | граних |
Давальний | граному | граній | граному | граним |
Знахідний | граний, граного | грану | гране | грані, граних |
Орудний | граним | граною | граним | граними |
Місцевий | на/у граному, гранім | на/у граній | на/у граному, гранім | на/у граних |
грань
ГРАНЬ1, і, ж. 1. Лінія поділу; межа, границя. Нахічевань... Нахічевань... Далека далина... Землі радянської тут грань З Араксу вирина (Брат., Грудка.., 1962, 28); Він [сніг] покрив білою габою поля за селом і стер грані між небом і землею (Вільде, Повнол. діти, 1960, 391); // Те, що відділяє одне від другого. Багато важких днів пережила вона, будучи на грані життя і смерті (Цюпа, Назустріч.., 1958, 260); На очах у нас іде дуже цікавий процес стирання граней між народною творчістю і літературою (Рильський, III, 1956, 69).
2. Плоска поверхня предмета, що утворює кут з іншою такою ж поверхнею. Многокутники, які обмежують многогранник, називаються його гранями (Геом., II, 1954, 36); Його [камінь-самоцвіт] обов'язково на гранувальній фабриці шліфують, грані наносять, щоб заблищав він, як веселка (Донч., III, 1956, 105); // Ребро, утворене двома пересічними площинами; // перен. Властивість, особливість, риса чого-небудь. Прийшов день, коли Люба показала й інші грані свого характеру (Вол., Озеро.., 1959, 54); Щодалі він виступав перед нею все новими й новими відмітними гранями (Баш, Надія, 1960, 71).
3. мат. Частина цифр, що виділяється комами чи крапками з великого числа для полегшення дій над ним. Щоб добути квадратний корінь з даного цілого числа, розбивають його, від правої руки до лівої, на грані по дві цифри в кожній (Алг., І, 1956, 117).
ГРАНЬ2, і, ж., діал. Жар. Догоряють поліна в печі, Попеліє червоная грань... (Фр., X, 1954, 30); * У порівн. Обернувшись назад і глянувши на небо, вона побачила червоні, як грань, хмари (Коцюб., І, 1955, 364).
@ Мов на грані - неспокійно, тривожно. Максим стояв при тих словах мов на грані (Фр., VI, 1951, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грань | грані |
Родовий | грані | граней |
Давальний | грані | граням |
Знахідний | грань | грані |
Орудний | гранню | гранями |
Місцевий | на/у грані | на/у гранях |
Кличний | гране | грані |