гривеник
ГРИВЕНИК, а, ч., розм., заст. Срібна монета в десять копійок. Німець, радий, пообіцяв ще гривеника накинути на чоловіка, коли всі й далі так щиро робитимуть (Мирний, IV, 1955, 246); Падали в кобзарів бриль мідяки, срібні гривеники (Бурл., О. Вересай, 1959, 56); * У порівн. Рибка блисне на сонці, як новенький гривеник (Донч., VI, 1957, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гривеник | гривеники |
Родовий | гривеника | гривеників |
Давальний | гривеникові, гривенику | гривеникам |
Знахідний | гривеник | гривеники |
Орудний | гривеником | гривениками |
Місцевий | на/у гривенику | на/у гривениках |
Кличний | гривенику | гривеники |