грива
ГРИВА, и, ж. 1. Довге волосся на шиї і хребті деяких тварин. Мій кінь вороний так, як хмара, літає.. І шовкова грива по вітрові має (Бор., Тв., 1957, 74); Велика, тепер темна, а не сива шевелюра його нагадує левову гриву (Собко, Срібний корабель, 1961, 70); * Образно. Над довгим рядом вагонів повисла кучерява грива диму (Чендей, Поєдинок, 1962, 18); * У порівн.Чуб, як грива на вороному коні, розчісується на льоту вітром (Кос., Новели, 1962, 9); // Про густе довге волосся людини. До неї приступив з свічкою пан Прушинський.., широкоплечий, з великою головою, з цілою гривою міцного волосся на голові (Н.-Лев., II, 1956, 57); Схопилася [Назіра-хон], труснула гривою розплетених кіс (Ле, Міжгір'я, 1953, 228).
@ [1] у хвіст і [в] гриву - на повну силу, дуже сильно. За Країну Рад щасливу бийте фашистів в хвіст і гриву! (Укр.. присл.., 1955, 409).
2. Довгасте підвищення; гірське пасмо. На високих гривах гір кругом яру зеленіє старий ліс (Н.-Лев., II, 1956, 263); Поряд з піщаними гривами і горбами тут [у заплавних луках] зустрічається багато озер (Колг. Укр., 8, 1959, 27).
3. Смуга трави, хлібних рослин, що залишається нескошеною. В бригаді подбали, щоб не допустити втрат. Вручну обкошували кути поля, де жатки звичайно лишають гриви (Рад. Укр., 16.XII 1962, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грива | гриви |
Родовий | гриви | грив |
Давальний | гриві | гривам |
Знахідний | гриву | гриви |
Орудний | гривою | гривами |
Місцевий | на/у гриві | на/у гривах |
Кличний | гриво | гриви |
гривий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | гривий | грива | гриве | гриві |
Родовий | гривого | гривої | гривого | гривих |
Давальний | гривому | гривій | гривому | гривим |
Знахідний | гривий, гривого | гриву | гриве | гриві, гривих |
Орудний | гривим | гривою | гривим | гривими |
Місцевий | на/у гривому, гривім | на/у гривій | на/у гривому, гривім | на/у гривих |