гробниця
ГРОБНИЦЯ, і, ж. Спеціальна споруда, де ховають тіло померлого. - Я, цар царів, я, сонця син могутній, собі оцю гробницю збудував (Л. Укр., І, 1951, 252); Коли ж батька поклали в гробницю і Неля власними очима побачила, як грабарі замурували кам'яну плиту, вона відразу скорилась (Вільде, Сестри.., 1958, 353); * У порівн. У світлиці Понуро, вогко, що в гробниці (Фр., XIII, 1954, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гробниця | гробниці |
Родовий | гробниці | гробниць |
Давальний | гробниці | гробницям |
Знахідний | гробницю | гробниці |
Орудний | гробницею | гробницями |
Місцевий | на/у гробниці | на/у гробницях |
Кличний | гробнице | гробниці |