грінка
ГРІНКА, и, ж. 1. Змащена жиром і підсмажена скибка хліба. З початку бенкету пили тільки пиво у високих.. склянках з хлібними грінками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 97).
2. діал. Невеликий шматок чого-небудь. Жінка дала йому півхліба ще й грінку сиру (Март., Тв., 1954, 158); Два рази на день давав [Микола] йому чаю і дві грінки хліба (Калин, Закарп. казки, 1955, 160).
@ Убити (піймати) [добру] грінку - мати вигоду, користь, виграти що-небудь. [Марфуша:] Ну, якщо тому правда, то убила грінку (Кроп., II, 1958, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | грінка | грінки |
Родовий | грінки | грінок |
Давальний | грінці | грінкам |
Знахідний | грінку | грінки |
Орудний | грінкою | грінками |
Місцевий | на/у грінці | на/у грінках |
Кличний | грінко | грінки |