гудіння
ГУДІННЯ, я, с. Дія за знач. гудіти 1, 2 і звуки, утворювані цією дією. Їй почало здаватися, що вона засинає, заколисана гудінням вітру (Хижняк, Тамара, 1959, 257); Її вуха ловили шепіт дерев, дзюрчання струмка, гудіння невидимих бджіл (Ткач, Арена, 1960, 57); - А-а-а! - закричала Саня, але крик її потонув у гудінні, шипінні й свисті паровоза (Собко, Звич. життя, 1957, 174).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гудіння | гудіння |
Родовий | гудіння | гудінь |
Давальний | гудінню | гудінням |
Знахідний | гудіння | гудіння |
Орудний | гудінням | гудіннями |
Місцевий | на/у гудінні | на/у гудіннях |
Кличний | гудіння | гудіння |