гучномовець
ГУЧНОМОВЕЦЬ, вця, ч. Пристрій для відтворення й підсилення звуку радіопередач. Десь біля клубу гримів гучномовець, з Великого театру транслювали концерт (Гончар, І, 1954, 504).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гучномовець | гучномовці |
Родовий | гучномовця | гучномовців |
Давальний | гучномовцеві, гучномовцю | гучномовцям |
Знахідний | гучномовець | гучномовці |
Орудний | гучномовцем | гучномовцями |
Місцевий | на/у гучномовці | на/у гучномовцях |
Кличний | гучномовцю | гучномовці |