гідність
ГІДНІСТЬ, ності, ж. 1. Сукупність рис, що характеризують позитивні моральні якості. [Швачка:] Велика честь лицарству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого і роду незначного, судити має гідності лицарські (Л. Укр., II, 1951, 190); - Час вже аби руські газдині знали свою гідність (Стеф., І, 1949, 167); Образ Юрія Брянського, радянської людини з її високими гідностями, належить до найяскравіших образів української літератури (Мовозн., VI, 1948, 14).
2. тільки одн. Усвідомлення людиною своєї громадської ваги, громадського обов'язку. Брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно (Фр., VI, 1951, 201); Оця міська дівчина зуміла викликати в нас [сільських дітей] незнане досі почуття гідності, потрібності в житті (Чаб., Катюша, 1960, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гідність | гідності |
Родовий | гідності, гідности | гідностей |
Давальний | гідності | гідностям |
Знахідний | гідність | гідності |
Орудний | гідністю | гідностями |
Місцевий | на/у гідності | на/у гідностях |
Кличний | гідносте | гідності |