гіперизм
ГІПЕРИЗМ, -у, ч. 1. Структурно видозмінена одиниця мови, яка виникла внаслідок пристосування однієї мовної системи до іншої. 2. фон. Невмотивована заміна звуку (часто в мовних запозиченнях).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гіперизм | гіперизми |
Родовий | гіперизму | гіперизмів |
Давальний | гіперизмові, гіперизму | гіперизмам |
Знахідний | гіперизм | гіперизми |
Орудний | гіперизмом | гіперизмами |
Місцевий | на/у гіперизмі | на/у гіперизмах |
Кличний | гіперизме | гіперизми |