двигонути
ДВИГОНУТИ, ну, неш, док., перех. і без додатка, однокр., фам. 1. Підсил. до двигнути 3. Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35); А чорт помітив, що Терентій хитрує, та як розлютується, як підскочить до чоловіка, як двигоне його.. кулаком (Стельмах, Хліб.., 1959, 61); * У порівн. «...Тихонюк... Юрко... сватання... Катерина...» - і мов поліном хто у груди двигонув (Хотк., II, 1966, 106).
2. перен., фам. Збудувати що-небудь. Од вулиці - тин новий і дощані нові ворота білі, на чорному тлі вирізьблено чирвою. - Це хтось двигонув собі, так двигонув! (Головко, II, 1957, 19).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | двигону | двигонемо |
2 особа | двигонеш | двигонете |
3 особа | двигоне | двигонуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | двигонув | двигонули |
Жіночий рід | двигонула | |
Середній рід | двигонуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | двигонімо | |
2 особа | двигони | двигоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | двигонувши |