дзвін
ДЗВІН1, дзвона, ч. Ударний сигнальний підвісний інструмент, звичайно із сталі або бронзи, у вигляді порожнистої, зрізаної знизу груші, в середині якої підвішений ударник (серце). На дзвіниці вдарили в дзвін, і тонкий.. гук задрижав і розлився по селі на всі долини (Н.-Лев., II, 1956, 267); Часто і поспішно бив на сполох церковний дзвін (Смолич, II, 1958, 31); * Образно. - А хіба це ваш дім? - простодушно спитав Михайлик, рукою широко обвівши й степ, і неозорі далі, і синій дзвін небес (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 47); * У порівн. Мов дзвони, загули кайдани На неофітах (Шевч., II, 1953, 275).
ДЗВІН2, дзвону, ч. Те саме, що дзвеніння. Чув дзвін, та не знає, звідки він! (Укр.. присл.., 1955, 185); Враз її збудив звук. Тепер вона зрозуміла - це був тоненький дзвін електричного дзвоника (Смолич, І, 1958, 84); * У порівн. - Леско! Леско! - гукнув дід, і голос його, як дзвін, роздався по лісу (Мирний, І, 1954, 281).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвін | дзвони |
Родовий | дзвона | дзвонів |
Давальний | дзвонові, дзвону | дзвонам |
Знахідний | дзвін | дзвони |
Орудний | дзвоном | дзвонами |
Місцевий | на/у дзвоні | на/у дзвонах |
Кличний | дзвоне | дзвони |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дзвін | дзвони |
Родовий | дзвону | дзвонів |
Давальний | дзвонові, дзвону | дзвонам |
Знахідний | дзвін | дзвони |
Орудний | дзвоном | дзвонами |
Місцевий | на/у дзвоні | на/у дзвонах |
Кличний | дзвоне | дзвони |