довбаний
ДОВБАНИЙ, а, е. Вигот. із суцільного шматка дерева довбанням, видовбуванням. По-господарському у довбану колоду Збирав [боєць] упійманий пропахлий воском рій (Рильський, І, 1956, 272); На березі й досі лежить довбаний човен, знизу він взявся льодом, а зверху притрушений снігом (Стельмах, Хліб.., 1959, 226).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | довбаний | довбана | довбане | довбані |
Родовий | довбаного | довбаної | довбаного | довбаних |
Давальний | довбаному | довбаній | довбаному | довбаним |
Знахідний | довбаний, довбаного | довбану | довбане | довбані, довбаних |
Орудний | довбаним | довбаною | довбаним | довбаними |
Місцевий | на/у довбаному, довбанім | на/у довбаній | на/у довбаному, довбанім | на/у довбаних |