долі
ДОЛІ, присл. 1. Внизу. Хатки біленькі виглядають, Мов діти в білих сорочках У піжмурки в яру гуляють, А долі сивий наш козак Дніпро з лугами виграває (Шевч., II, 1953, 24); Вгорі темне, непривітне небо, долі - холодна, мокра земля і більше нічого... (Коцюб., І, 1955, 96); // На землі; на долівці Садочки голі; Килимом сніг Послався долі, Усюди ліг (Граб., І, 1959, 287); Вона сіла долі, поставила в колінах горщик (Н.-Лев., II, 1956, 324); Долі, в кутку біля діжки, Впала Параска й лежить (Перв., II, 1958, 239).
2. Вниз. Пішли ми з татом долі загородою над Дністер (Фр., І, 1955, 69); Маруся спустила очі долі й зачервонілась, як маків цвіт (Григ., Вибр., 1959, 33); // Додолу, на землю, на долівку. Перекинула [Катерина] навіть якийсь посуд, глечик, мабуть, - він покотився, впав долі і розбився (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 73); Гречка не вдержав [Вакули] - і Вакула брякнув долі (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 574).
діл
ДІЛ, долу, ч. 1. Те саме, що долина. Потепліло. На долах цвіла, і пахла, і пишалася весна (Фр., І, 1955, 101); Він бачив діл, розкинутий навкруг, Кипучі пущі, тьмяноводий Буг (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 449).
2. Те саме, що низ 1; протилежне верх. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила (Номис, 1864, № 1462); Запалили сосну від верха до долу (Чуб., V, 1874, 394); Дівчата обстругували стіни, - які з долу, які з кобилиць угорі (Головко, II, 1957, 98).
До самого долу - до землі. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю до самого долу (Шевч., І, 1951, 48); Княгиня бачить їхні довгобороді обличчя, гострі очі, чіпкі, ніби до самого долу опущені, руки (Скл., Святослав, 1959, 35).
3. Те саме, що долівка. - А хіба ж ти не міряла сіней мотузком, як мазала діл та стіни? (Н.-Лев., II, 1956, 328); На запорошеному глиняному долу лежали якісь старі речі (Трубл., II, 1955, 253).
4. заст. Яма для мерця; могила. Он там, в долинці, під білими березами, копають уже діл глибокий, довічну хатину чумакові (Коцюб., І, 1955, 182).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діл | доли |
Родовий | долу | долів |
Давальний | долові, долу | долам |
Знахідний | діл | доли |
Орудний | долом | долами |
Місцевий | на/у долі | на/у долах |
Кличний | доле | доли |
дол
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дол | доли |
Родовий | дола | долів |
Давальний | долові, долу | долам |
Знахідний | дол | доли |
Орудний | долом | долами |
Місцевий | на/у долі | на/у долах |
Кличний | доле | доли |
доля
ДОЛЯ1, і, ж. 1. Хід подій, збіг обставин, напрям життєвого шляху, що ніби не залежать від бажання, волі людини. Як бачите, доля закинула мене аж у Крим (Коцюб., III, 1956, 126); Тільки глибоко десь, на дні дівочого серця, ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, що обікрадена злою долею її щира і вірна любов (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); * У порівн. Коли ж мене на півдорозі стріне важка лавина і впаде, мов доля, на голову мою, тоді впаду я на сніг нагірний (Л. Укр., І, 1951, 196); // Умови життя; життєвий шлях і те, що на ньому виникає. Зозуля Горлиці жалілась, Що доля їй недобрая судилась: Мов сирота вона, тиняється сама (Гл., Вибр., 1957, 183); Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з'їли, - Така його доля (Шевч., І, 1951, 4); Катерина міцно з'єднала свою долю з Антоновою долею (Чорн., Визвол. земля, 1959, 6); Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв (Загреб., Європа. Захід, 1961, 69); // Бажане, щасливе життя Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама... (Л. Укр., І, 1951, 324); Прокіп Савич одним з перших порушив звичаї свого містечка і пішов шукати долі не на морі, а в степах, на суходолі (Дмит., Наречена, 1959, ).
@ Випадати (випасти) на долю див. випадати; Зв'язувати (зв'язати) свою долю див. зв'язувати.
2. Стан, у якому перебуває або перебуватиме що-небудь; майбутнє чогось. Згадав я собі, що Ви обіцяли написати до мене про долю комедії Єремієва «Шляхта» (Коцюб., III, 1956, 159); Як можна було похвилюватись, знаючи, що тут вирішується доля урожаю (Колг. Укр., 12, 1958, 34).
ДОЛЯ2, і, ж. 1. рідко. Частина чого-небудь. Маленька зірочка горіла в небі, пливла над селом, на якусь долю секунди притухаючи, щоб потім спалахнуть з новою силою (Кучер, Трудна любов, 1960, 478); * Образно. Дивлячись на плантацію, колгоспники часто говорили: «Маріїні буряки», і в тому була велика доля правди (Цюпа, Назустріч... 1958, 366); // Належна комусь частина; право на участь у чому-небудь, на володіння частиною чого-небудь; пай. Долю м'ясива йому тут прислужники зразу поклали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 296); Одрадяни вже лічили, скільки-то заробітку спаде на їх долю, що треба зоставити на харч, а що - продати [Мирний, IV, 1955, 241); Праці в школі хоч небагато було на мою долю, - була вона не цікава, а тяжка (Вас., IV, 1960, 34).
2. Частина розміру музичного такту.
^ Сильна доля - частина розміру музичного такту, на яку припадає наголос. Такт - це відрізок музичного твору, що починається з сильної долі (Осн.. диригув.. 1960, 7)
3. У старій російській системі мір - одиниця маси (ваги), що дорівнює 44,435 мг.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доля | долі |
Родовий | долі | доль |
Давальний | долі | долям |
Знахідний | долю | долі |
Орудний | долею | долями |
Місцевий | на/у долі | на/у долях |
Кличний | доле | долі |