А
Б
В
Г
Ґ
Д
Е
Є
Ж
З
И
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Ь
Ю
Я

доньчин

ДОНЬЧИН, а, е. Прикм. до донька. - Натанцювалася? - запитала пані, оправляючи на доньчиній голівці волосся, що звісилося на чоло (Л. Янов., І, 1959, 129); Штефан деякий час думає над доньчиними словами (Гончар, Південь, 1951, 59); // Належний доньці.

доньчин - прикметник
ВІДМІНОКЧОЛ. РІДЖІН. РІДСЕР. РІДМНОЖИНА
Називнийдоньчиндоньчинадоньчинедоньчині
Родовийдоньчиногодоньчиноїдоньчиногодоньчиних
Давальнийдоньчиномудоньчинійдоньчиномудоньчиним
Знахіднийдоньчин, доньчиногодоньчинудоньчинедоньчині, доньчиних
Оруднийдоньчинимдоньчиноюдоньчинимдоньчиними
Місцевийна/у доньчиному, доньчинімна/у доньчинійна/у доньчиному, доньчинімна/у доньчиних

§ 27. Коли не пишемо Ь (п. 2): доньчин

§ 17. Коли Ь не пишеться (п. 2): доньчин