дописка
ДОПИСКА, и, ж. Дія за знач. дописувати, дописати 2. Осіб, які допускають розбазарювання і дописку трудоднів, притягати до відповідальності (Рад. Укр., 3.VІІІ 1958, 1); // Те, що дописане. Поруч була дописка професора Драги (Кучер, Чорноморці, 1956, 214).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | дописка | дописки |
Родовий | дописки | дописок |
Давальний | дописці | допискам |
Знахідний | дописку | дописки |
Орудний | допискою | дописками |
Місцевий | на/у дописці | на/у дописках |
Кличний | дописко | дописки |