дубовий
ДУБОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до дуб 1. По глибоких долинах подекуди зеленіють дубові та грабові старі ліси (Н.-Лев., II, 1956, 27); Дівчині на голову падало дубове листя (Кучер, Чорноморці, 1956, 430); // Зробл. з дуба (у 1 знач.). Він сперся головою На дубовий стіл твердий (Фр., XIII, 1954, 19); Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу (Гончар, Таврія.., 1957, 433).
@ Дубовий шовкопряд див. шовкопряд.
2. перен. Сильний, міцний, дужий. Один не має землі, не має худоби, але має руки дубові. А то хіба не газдівство? (Чендей, Вітер.., 1958, 80); - Глущук! До слідчого, - почувся дубовий голос вартового, схожого на крука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 86).
3. перен., розм. Грубий, нескладний, незграбний. І під допитливим, гострим студентським поглядом рукопис ожив, заговорив зі своїм читачем дубовою.. мовою (Донч., II, 1956, 13).
@ Дубова голова, лайл. - про розумово обмежену, тупу людину. - Ну, та й дубова ж у тебе голова, моє серденько! (Фр., II, 1950, 396).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дубовий | дубова | дубове | дубові |
Родовий | дубового | дубової | дубового | дубових |
Давальний | дубовому | дубовій | дубовому | дубовим |
Знахідний | дубовий, дубового | дубову | дубове | дубові, дубових |
Орудний | дубовим | дубовою | дубовим | дубовими |
Місцевий | на/у дубовому, дубовім | на/у дубовій | на/у дубовому, дубовім | на/у дубових |