дяківський
ДЯКІВСЬКИЙ, а, е. Прикм. до дяк 1. - Так якось мені здавалося, що хоч я не зв'язаний буду, а вискочити таки не вискочу з дяківської науки (Вовчок, VI, 1956, 223); - Ого, якби він не дяківської породи, -говорив Федір Данилович, - то це просто незамінима людина (Збан., Малин. дзвін, 1958, 185); // Власт. дякові. Дяківська натура.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | дяківський | дяківська | дяківське | дяківські |
Родовий | дяківського | дяківської | дяківського | дяківських |
Давальний | дяківському | дяківській | дяківському | дяківським |
Знахідний | дяківський, дяківського | дяківську | дяківське | дяківські, дяківських |
Орудний | дяківським | дяківською | дяківським | дяківськими |
Місцевий | на/у дяківському, дяківськім | на/у дяківській | на/у дяківському, дяківськім | на/у дяківських |