діастаз
ДІАСТАЗ, у, ч., ДІАСТАЗА, и, ж. Фермент, який розщеплює крохмаль і глікоген з утворенням декстринів і мальтози. В солоді міститься особливий фермент - діастаз, що діє як каталізатор і перетворює крохмаль в цукор (Заг. хімія, 1955, 431); Під впливом ферменту діастазу крохмаль перетворюється на цукор і пересувається по рослині (Практ. з анат. рослин, 1955, 29).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діастаз | діастази |
Родовий | діастазу | діастазів |
Давальний | діастазові, діастазу | діастазам |
Знахідний | діастаз | діастази |
Орудний | діастазом | діастазами |
Місцевий | на/у діастазі | на/у діастазах |
Кличний | діастазе | діастази |
діастаза
ДІАСТАЗА див. діастаз.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | діастаза | діастази |
Родовий | діастази | діастаз |
Давальний | діастазі | діастазам |
Знахідний | діастазу | діастази |
Орудний | діастазою | діастазами |
Місцевий | на/у діастазі | на/у діастазах |
Кличний | діастазо | діастази |