екання
ЕКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. екати і звуки, утворювані цією дією. Спочатку більш-менш бадьоро вичитує Хома, потім збивається, застрягає, витягує з себе такі, як і сам, довгі «екання» і, червоніючи, невдоволено махає рукою (Стельмах, І, 1962, 511); Кожному відомо, що вставних слів буде куди більше, коли самому неясна думка, яку хочеш висловити. Тут з'являються вже не тільки «проміжні» слова, а й «екання» та «мекання» (Наука.., 10, 1969, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | екання | екання |
Родовий | екання | екань |
Давальний | еканню | еканням |
Знахідний | екання | екання |
Орудний | еканням | еканнями |
Місцевий | на/у еканні | на/у еканнях |
Кличний | екання | екання |