епікуреїзм
ЕПІКУРЕЇЗМ, у, ч . 1. Філософсько-етичне вчення Епікура, за яким найвище благо життя - це розумна насолода його радощами, а причиною, що перешкоджає досягненню щастя, є релігійна віра, страх перед смертю та богами.
2. книжн. Світогляд, що виник на грунті перекрученого тлумачення вчення Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод.
3. перен., книжн, Схильність до чуттєвих насолод, розпещеного життя.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епікуреїзм | епікуреїзми |
Родовий | епікуреїзму | епікуреїзмів |
Давальний | епікуреїзмові, епікуреїзму | епікуреїзмам |
Знахідний | епікуреїзм | епікуреїзми |
Орудний | епікуреїзмом | епікуреїзмами |
Місцевий | на/у епікуреїзмі | на/у епікуреїзмах |
Кличний | епікуреїзме | епікуреїзми |