епілог
ЕПІЛОГ, а, ч. 1. Заключна частина літературного твору, в якій розповідається про подальшу долю героїв. Епілогом роману [«Прапороносці»] є урочистий похід радянських дивізій через визволену чехословацьку столицю (Укр. літ., 10, 1957, 172).
2. перен., книжн. Кінець, розв'язка чого-небудь. Організація революційного самоврядування, обрання народом своїх уповноважених є не пролог, а епілог повстання (Ленін, 9, 1949, 154); Двадцятий вік іде до епілога (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | епілог | епілоги |
Родовий | епілога | епілогів |
Давальний | епілогові, епілогу | епілогам |
Знахідний | епілог | епілоги |
Орудний | епілогом | епілогами |
Місцевий | на/у епілозі | на/у епілогах |
Кличний | епілогу | епілоги |