епіфоричний
ЕПІФОРИЧНИЙ, а, е, літ. Прикм. до епіфора. Величезне емоціональне нагнітання, яке збільшується з кожною дальшою ритмічною групою, посилюється анафоричним і епіфоричним прийомом (Мова і стиль "Вершників", 1955, 67).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | епіфоричний | епіфорична | епіфоричне | епіфоричні |
Родовий | епіфоричного | епіфоричної | епіфоричного | епіфоричних |
Давальний | епіфоричному | епіфоричній | епіфоричному | епіфоричним |
Знахідний | епіфоричний, епіфоричного | епіфоричну | епіфоричне | епіфоричні, епіфоричних |
Орудний | епіфоричним | епіфоричною | епіфоричним | епіфоричними |
Місцевий | на/у епіфоричному, епіфоричнім | на/у епіфоричній | на/у епіфоричному, епіфоричнім | на/у епіфоричних |