з'їжа
З'ЇЖА, і, ж., діал. 1. Їжа. Корисна в городі з'їжа, он які гладкі відтіля вертаються! (Мирний, IV, 1955, 296); Привіз учора Остап копу жита з поля на з'їжу - молотити стали ціпами вдвох (Головко, II, 1957, 424).
2. Витрата їжі. Вона була вже матір'ю.. Горпині було й соромно перед людьми і для себе невигодно [невигідно]: лишня з'їжа, лишній рот у її сім'ю (Мирний, І, 1954, 63); [Герасим (до Копача) :] Така з'їжа, така з'їжа, що й сказать не можна! Повірите: з млина привезуть пуд [пудів] тридцять борошна, не вспієш оглянуться - вже з'їли (К.-Карий, І, 1960, 388); З'їжа була велика: хліба було обмаль. Секлетин батько насилу настачав хліба на свою велику сім'ю (Н.-Лев., IV, 1956, 217).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | з'їжа | з'їжі |
Родовий | з'їжі | з'їж |
Давальний | з'їжі | з'їжам |
Знахідний | з'їжу | з'їжі |
Орудний | з'їжею | з'їжами |
Місцевий | на/у з'їжі | на/у з'їжах |
Кличний | з'їже | з'їжі |