забраний
ЗАБРАНИЙ, рідко ЗАБРАТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до забрати 1-4. З поля вже забрані жито й пшениця (Щог., Поезії, 1958, 428); - Без княжих воєвод жили наші батьки, жили й ми досі, і, як бачиш, хати наші не попустошені і діти наші не забрані до ворожої неволі (Фр., VI, 1951, 47); А той недавно вийшов [з тюрми], але хворий Душею й тілом, він же був забраний Якраз в розцвіті мрій, надій і праці (Л. Укр., І, 1951, 105); Вони нишком скидали в став забрате залізо (Коцюб., II, 1955, 95); // забрано, безос. присудк. сл. Під осінь мене забрано до армії (Кол., На фронті.., 1959, 54); - Кури покрадено! Усі троє, ще й півня в додачу забрано (Донч., IV, 1957, 59).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | забраний | забрана | забране | забрані |
Родовий | забраного | забраної | забраного | забраних |
Давальний | забраному | забраній | забраному | забраним |
Знахідний | забраний, забраного | забрану | забране | забрані, забраних |
Орудний | забраним | забраною | забраним | забраними |
Місцевий | на/у забраному, забранім | на/у забраній | на/у забраному, забранім | на/у забраних |