завершення
ЗАВЕРШЕННЯ, я, с. Дія за знач. завершити. Контр-адмірал поздоровив екіпаж «Грозы» з успішним завершенням маневрів (Кучер, Чорноморці, 1956, 8); День промайнув серед щоденної жіночої нудної роботи без радості завершення (Тулуб, Людолови, І, 1957, 292).
На завершення - в кінці. На завершення параду іноземним гостям був приготований сюрприз: джигітування з «умиканням» козаками дівчини-нареченої (Гончар, II, 1959, 365).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | завершення | завершення |
Родовий | завершення | завершень |
Давальний | завершенню | завершенням |
Знахідний | завершення | завершення |
Орудний | завершенням | завершеннями |
Місцевий | на/у завершенні | на/у завершеннях |
Кличний | завершення | завершення |