задзигоріти
ЗАДЗИГОРІТИ, рю, риш, док., розм., рідко. 1. Швидко заговорити, загомоніти. - Тепер, Дмитре, ходім до тебе й заплатиш мені гроші, - задзигорів дід Грицай своїм гострим язиком (Н.-Лев., IV, 1956, 200).
2. перен. Швидко, дрібно заграти. У вуличці, за крамницею, задзигоріла гармонь (Мушк., Чорний хліб, 1960, 189).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзигорю | задзигоримо |
2 особа | задзигориш | задзигорите |
3 особа | задзигорить | задзигорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | задзигорів | задзигоріли |
Жіночий рід | задзигоріла | |
Середній рід | задзигоріло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | задзигорімо | |
2 особа | задзигори | задзигоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | задзигорівши |