задимлений
ЗАДИМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до задимити 1, 2. Повітря у пивній важке, задимлене міцним самосадом (Шиян, Баланда, 1957, 83); На задимлені пилом дороги вечорами, у ніч, на зорі із сльозами надії, тривоги проводжали синів матері (Гонч., Вибр., 1959, 95).
2. у знач. прикм. Чорний від диму, кіптяви. Чорний задимлений комин стирчав на горбку замість гуральні (Коцюб., II, 1955, 93).
3. у знач. прикм. Копчений димом. Хороша, жирна риба харіуси.. Особливо смачний задимлений харіус. Він ніжний, як чорноморська свіжа камбала (Трубл., І, 1955, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | задимлений | задимлена | задимлене | задимлені |
Родовий | задимленого | задимленої | задимленого | задимлених |
Давальний | задимленому | задимленій | задимленому | задимленим |
Знахідний | задимлений, задимленого | задимлену | задимлене | задимлені, задимлених |
Орудний | задимленим | задимленою | задимленим | задимленими |
Місцевий | на/у задимленому, задимленім | на/у задимленій | на/у задимленому, задимленім | на/у задимлених |