зажаліти
ЗАЖАЛІТИ, ію, ієш, док., діал. 1. перех. Пожаліти. - І, вже, дочко! - одказує Мотря, - не зажалієш батька в наймах, так і мене... Коли замолоду ніхто не жалував, то на старість - і того більше (Мирний, І, 1949, 360).
2. неперех. Відчути жаль з приводу чого-небудь. Гетьман поглянув на купу рваного паперу, підійшов до нього і зажалів, що так необачно погарячився (Ле, Україна, 1940, 164).
3. перех. Пошкодувати віддати щось кому-небудь, за що-небудь. - Та коли вже з горами не вийшло, ..коли вже бог для нас, Мефодію, гір камя'них зажалів, то треба іншого якогось захисту шукати (Гончар, II, 1959, 22); Коли Низ бажає того, наш старший за правду голови своєї не зажаліє (Ле, Україна, 1940, 179).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зажалію | зажаліємо |
2 особа | зажалієш | зажалієте |
3 особа | зажаліє | зажаліють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зажалів | зажаліли |
Жіночий рід | зажаліла | |
Середній рід | зажаліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зажаліймо | |
2 особа | зажалій | зажалійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зажалівши |