закарбований
ЗАКАРБОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до закарбувати. * Образно. Образок рідного краю, закарбований в серці, був їй надійним і тривким берегом, пускаючись котрого, пірнула вона в життьове море (Рибак, Час.., 1960, 83); // закарбовано, безос. присудк. сл. Ватаг виймає, з-за череса цілий жмуток дерев'яних колодок і починає читати.. Там закарбовано все, в тій дерев'яній книзі, хто скільки має овець і що кому належить (Коцюб., II, 1955, 325).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закарбований | закарбована | закарбоване | закарбовані |
Родовий | закарбованого | закарбованої | закарбованого | закарбованих |
Давальний | закарбованому | закарбованій | закарбованому | закарбованим |
Знахідний | закарбований, закарбованого | закарбовану | закарбоване | закарбовані, закарбованих |
Орудний | закарбованим | закарбованою | закарбованим | закарбованими |
Місцевий | на/у закарбованому, закарбованім | на/у закарбованій | на/у закарбованому, закарбованім | на/у закарбованих |