закарбовувати
ЗАКАРБОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАКАРБУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Карбуючи, роблячи засічки, позначати, відмічати що-небудь. - Оцю сосну ми й закарбуємо собі (Ю. Янов., II, 1958, 126); // Фіксувати, зображувати на чому-небудь або в чомусь. Відвідувачі виставки побачать картини і скульптури, в яких пензель і різець закарбували риси героїв нашого часу (Рад. Укр., 17.IX 1961, 1).
2. перен. Закріплювати в думці, надовго запам'ятовувати. Хвилини дві чи й три стояла [Таня] перед дзеркалом, закарбовуючи в пам'яті кожну рисочку свого обличчя в цю рішучу, незабутню мить (Ряб., Жайворонки, 1957, 114); [Варвара:] І закарбуй собі в пам'яті: можна повернути втрачене здоров'я, можна навіть повернути молодість; двох речей тільки жодна сила людині повернути не може: життя і честі (Галан, І, 1960, 499).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарбовую | закарбовуємо |
2 особа | закарбовуєш | закарбовуєте |
3 особа | закарбовує | закарбовують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарбовуватиму | закарбовуватимемо |
2 особа | закарбовуватимеш | закарбовуватимете |
3 особа | закарбовуватиме | закарбовуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | закарбовував | закарбовували |
Жіночий рід | закарбовувала | |
Середній рід | закарбовувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | закарбовуймо | |
2 особа | закарбовуй | закарбовуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | закарбовуючи | |
Минулий час | закарбовувавши |