закріпачений
ЗАКРІПАЧЕНИЙ, а, е, іст. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпачити. Перед 60-ми роками XVIII ст. пригноблене й розорене селянство Лівобережжя і Слобожанщини фактично було вже закріпачене поміщиками (Іст. УРСР, І, 1953, 344); // у знач. прикм. Його тільки неодступно гнітила думка, що закріпачені маси селян темні, неорганізовані (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 43).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | закріпачений | закріпачена | закріпачене | закріпачені |
Родовий | закріпаченого | закріпаченої | закріпаченого | закріпачених |
Давальний | закріпаченому | закріпаченій | закріпаченому | закріпаченим |
Знахідний | закріпачений, закріпаченого | закріпачену | закріпачене | закріпачені, закріпачених |
Орудний | закріпаченим | закріпаченою | закріпаченим | закріпаченими |
Місцевий | на/у закріпаченому, закріпаченім | на/у закріпаченій | на/у закріпаченому, закріпаченім | на/у закріпачених |