залютувати
ЗАЛЮТУВАТИ, ую, уєш, док. 1. Почати лютувати, виражаючи лють словами або вчинками. Коли Максим зачинив за собою двері кабінету, Куцевич залютував. Зарозумілий хлопчисько. Стривай! Ти ще дістанеш своє! (Рибак, Час.., 1960, 658).
2. Почати виявлятися з надзвичайною силою; бушувати, шаленіти (про явища природи). Раптом гроза струсонула лісові дуби, захитала їх, як лови. Залютував вітер (Мокр., Острів.., 1961, 60); Потім розмоклу землю скував мороз. Залютували снігові метелиці, страшні хуртовини (Цюпа, Назустріч.., 1958, 215).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залютую | залютуємо |
2 особа | залютуєш | залютуєте |
3 особа | залютує | залютують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | залютував | залютували |
Жіночий рід | залютувала | |
Середній рід | залютувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | залютуймо | |
2 особа | залютуй | залютуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | залютувавши |