занапащений
ЗАНАПАЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до занапастити. Пекучий жаль обнімав її за молодим занапащеним життям ... жаль на себе й на його... зрадника... (Гр., II, 1963, 266); Докори [мачухи], скарги на свою нещасну долю, занапащену покійним Олексієм, не припинялися (Автом., Щастя.., 1959, 7); Партія доручила йому, Перковському, створити на цих занапащених ворогом землях велике насінницьке господарство (Оров., Зел. повінь, 1961, 6).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | занапащений | занапащена | занапащене | занапащені |
Родовий | занапащеного | занапащеної | занапащеного | занапащених |
Давальний | занапащеному | занапащеній | занапащеному | занапащеним |
Знахідний | занапащений, занапащеного | занапащену | занапащене | занапащені, занапащених |
Орудний | занапащеним | занапащеною | занапащеним | занапащеними |
Місцевий | на/у занапащеному, занапащенім | на/у занапащеній | на/у занапащеному, занапащенім | на/у занапащених |