заникувати
ЗАНИКУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАНИКНУТИ, ну, неш, док., діал. Заходити, навідуватись куди-небудь на короткий час. Якщо він не був у роз'їздах, то по кілька разів заникував у контору: лютий, наїжачений, не підступись (Гончар, І, 1954, 526); Не було в нашому селі такого сміливця, який би посмів до Лупини на подвір'я без дозволу заникнути, тим більше до звабних груш доторкнутись (Збан., Доля, 1961, 241).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заникую | заникуємо |
2 особа | заникуєш | заникуєте |
3 особа | заникує | заникують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заникуватиму | заникуватимемо |
2 особа | заникуватимеш | заникуватимете |
3 особа | заникуватиме | заникуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | заникував | заникували |
Жіночий рід | заникувала | |
Середній рід | заникувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | заникуймо | |
2 особа | заникуй | заникуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | заникуючи | |
Минулий час | заникувавши |