запаморочення
ЗАПАМОРОЧЕННЯ, я, с. Стан за знач. запаморочити і запаморочитися. Вутанька ще в якомусь гнітючому палаючому запамороченні приклала руку до лоба: що це за пісня така знайома? (Гончар, II, 1959, 173); Страшне то почуття, коли ти падаєш від голодного запаморочення (Збан., Єдина, 1959, 257).
До запаморочення - такою мірою, що людина втрачає владу над собою; дуже, надзвичайно сильно. За стіною - дріт, вівчарки, до запаморочення ненависний, огидний гармидер (Коз., Гарячі руки, 1960, 41); Запаморочення від успіхів - втрата правильного розуміння і оцінки чого-небудь внаслідок впливу досягнутих успіхів. Ленін, закликаючи партію до самокритики, застерігав проти зазнайства, запаморочення від успіхів ' (Біогр. Леніна, 1955, 226).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | запаморочення | запаморочення |
Родовий | запаморочення | запаморочень |
Давальний | запамороченню | запамороченням |
Знахідний | запаморочення | запаморочення |
Орудний | запамороченням | запамороченнями |
Місцевий | на/у запамороченні | на/у запамороченнях |
Кличний | запаморочення | запаморочення |