зарозумілий
ЗАРОЗУМІЛИЙ, а, е. Який поводиться гордовито, пихато, занадто самовпевнено, вважаючи себе у чому-небудь вищим від інших. Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але.. добросерда (Коб., III, 1956. 251); - Не знаю тільки, в кого вона вдалася така горда, така неприступна.. Така вона якась зарозуміла, так дивиться згори на всіх (Вільде, Сестри.., 1958, 317); Не зарозумілим суддею, а дбайливим, вимогливим, принциповим другом і соратником митця покликаний бути радянський критик (Літ. газ., 2.VIII 1960, 1); // Характерний для такої людини. - Ну, коли вже заманулось йому здійснювати свої зарозумілі вигадки, пішов би на велике, перспективне підприємство - там, напевно, знайшлись би такі, що порозвішували б вуха, слухаючи його (Шовк., Інженери, 1956, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | зарозумілий | зарозуміла | зарозуміле | зарозумілі |
Родовий | зарозумілого | зарозумілої | зарозумілого | зарозумілих |
Давальний | зарозумілому | зарозумілій | зарозумілому | зарозумілим |
Знахідний | зарозумілий, зарозумілого | зарозумілу | зарозуміле | зарозумілі, зарозумілих |
Орудний | зарозумілим | зарозумілою | зарозумілим | зарозумілими |
Місцевий | на/у зарозумілому, зарозумілім | на/у зарозумілій | на/у зарозумілому, зарозумілім | на/у зарозумілих |