зарука
ЗАРУКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що протекція. [Констанцій:] Я чув, що в неї є в суді зарука (Л. Укр., III, 1952, 272).
2. рідко. Те саме, що запорука 1. До їх голосів прилучала й молода свій голос, як та горлиця: - Заручена ти, Ганнуся, Зарученая, Та подала свою руку На заруку (Н.-Лев., І, 1956, 138).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зарука | заруки |
Родовий | заруки | зарук |
Давальний | заруці | зарукам |
Знахідний | заруку | заруки |
Орудний | зарукою | заруками |
Місцевий | на/у заруці | на/у заруках |
Кличний | заруко | заруки |