зарюмати
ЗАРЮМАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Те саме, що заплакати 1. Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (Котл., І, 1952, 268); Несподівано так стало чогось жаль, такий смуток, така взяла туга, що хотілось сісти в бур'яні, зарюмати, як дитина (Вас., II, 1959, 100).
2. перех. Плачучи, зробити припухлим, червоним (очі, обличчя). Сама сіла [мила] заплакала. Карі очі зарюмала (Чуб., V, 1874, 41).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зарюмаю | зарюмаємо |
2 особа | зарюмаєш | зарюмаєте |
3 особа | зарюмає | зарюмають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зарюмав | зарюмали |
Жіночий рід | зарюмала | |
Середній рід | зарюмало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зарюмаймо | |
2 особа | зарюмай | зарюмайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зарюмавши |