зарінок
ЗАРІНОК, нку, ч., діал. 1. Пологий берег річки, вкритий рінню. Десь серед зарінку стане, гей би на перекір жвавому потокові, збитий у купу густий луг (Кобр., Вибр., 1954, 83); В одному селі знайшов-таки [Іван] тіло. Його вже витягли на зарінок, але він не пізнав в ньому Марічки (Коцюб., II, 1955, 332); Вище в горах Тересва була прудкішою, шумливішою у вузькому річищі, що то звисало обмитими скелями, то простиралося кам'янистими сірувато-білими зарінками (Чендей, Поєдинок, 1962, 265).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | зарінок | зарінки |
Родовий | зарінку | зарінків |
Давальний | зарінкові, зарінку | зарінкам |
Знахідний | зарінок | зарінки |
Орудний | зарінком | зарінками |
Місцевий | на/у зарінку | на/у зарінках |
Кличний | зарінку | зарінки |