затрепетати
ЗАТРЕПЕТАТИ, ечу, ечеш, док . 1. Почати трепетати; заколиватися. Жерло [гармати] дихнуло довгим зубчастим язиком полум'я, загриміло, і земля затрепетала, вабилася у дрожі (Стельмах, II, 1962, 191); Ніздрі у Рубіна затрепетали (Сенч., На Бат. горі, 1960, 22); // Засяяти тріпотливим світлом; замерехтіти. На пальниках під стерилізаторами затрепетали сині вогники (Шовк., Людина.., 1962, 202); А потім сонце залило Уфу.. І на аксаковських осокорах Затрепетало іскрами живими (Рильський, II, 1960, 293); // Затріпотіти; замайоріти. Хто поверне в рабство ту країну, Де свободи стяг затрепетав? (Рильський, III, 1961, 81); Затрепетало вітрило.
2. перен. Захвилюватися, затремтіти під впливом якого-небудь сильного почуття. Нараз.. почулися кроки і невиразний, дикий голос. Гості затрепетали і замовкли (Фр., VIII, 1952, 257); // Швидко забитися, запульсувати (про серце, кров). Очі в його засяють радістю; серце затрепече в грудях вільніше... (Мирний, II, 1954, 72).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затрепечу | затрепечемо |
2 особа | затрепечеш | затрепечете |
3 особа | затрепече | затрепечуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | затрепетав | затрепетали |
Жіночий рід | затрепетала | |
Середній рід | затрепетало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | затрепечімо | |
2 особа | затрепечи | затрепечіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | затрепетавши |