захмарений
ЗАХМАРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до захмарити 2, 3. Коли в небі є трохи голубого - є колір [у фільмі], якщо небо зовсім захмарене, колір не виходить (Довж., III, 1960, 289); Я пам'ятаю повсякчасно - в степу, захмаренім димами, бувало тільки сонце згасне,- копри здіймаються зірками (Рудь, Дон. зорі, 1958, 61); // захмарено, безос. присудк. сл. Небо захмарено, осінню віє (Олесь, Вибр., 1958, 72).
2. у знач. прикм., перен. Похмурий, сумний. - Ну, конче треба було когось дратувати,- підійшов з докором до нього захмарений Джіафер (Коцюб., II, 1955, 155); Андрій мовчки, з захмареним обличчям, подав руку одному німцеві (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 148); * Образно. То був тяжкий і вкрай захмарений рік [1942] (Мас., Життя.., 1960, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захмарений | захмарена | захмарене | захмарені |
Родовий | захмареного | захмареної | захмареного | захмарених |
Давальний | захмареному | захмареній | захмареному | захмареним |
Знахідний | захмарений, захмареного | захмарену | захмарене | захмарені, захмарених |
Орудний | захмареним | захмареною | захмареним | захмареними |
Місцевий | на/у захмареному, захмаренім | на/у захмареній | на/у захмареному, захмаренім | на/у захмарених |