захмелитися
ЗАХМЕЛИТИСЯ, люся, лишся, док., рідко. Те саме, що захмеліти. Здається, Федір і захмелився добре (Мирний, IV, 1955, 233); [Катря:] Полечу я зозулею до нього, до мого милого, край віконечка сяду, закую-зястогну, тугою обійму його серце, нехай згадає воно, як колись любилися, як з кохання того захмелилися... (Стар., Вибр., 1959, 217).
@ Голова захмелиться кому, у кого - хтось захмеліє, сп'яніє від чого-небудь. У саду листя шаруділо під ногами і так гостро запахло осінню, аж голова дівчині захмелилася (Головко, II, 1957, 173).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмелюся | захмелимося |
2 особа | захмелишся | захмелитеся |
3 особа | захмелиться | захмеляться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | захмелився | захмелилися |
Жіночий рід | захмелилася | |
Середній рід | захмелилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | захмелімося | |
2 особа | захмелися | захмеліться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | захмелившись |