захопливий
ЗАХОПЛИВИЙ, а, е, рідко. 1. Який захоплює, хвилює, підносить настрій. - То як же нам розшукати Хмельниченка?..- перебив Богун захопливу розповідь Бронека (Ле, Хмельницький, І, 1957, 136).
2. Здатний захоплюватися ким-, чим-небудь. Всією силою захопливої вдачі його поривало швидше скинути бруд свастики, що несе поневолення (Трип., Дорога.., 1944, 23).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | захопливий | захоплива | захопливе | захопливі |
Родовий | захопливого | захопливої | захопливого | захопливих |
Давальний | захопливому | захопливій | захопливому | захопливим |
Знахідний | захопливий, захопливого | захопливу | захопливе | захопливі, захопливих |
Орудний | захопливим | захопливою | захопливим | захопливими |
Місцевий | на/у захопливому, захопливім | на/у захопливій | на/у захопливому, захопливім | на/у захопливих |