зашеретувати
ЗАШЕРЕТУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм., рідко. 1. Док. до шеретувати.
2. Затерти, закрити усе (звичайно про кригу). Крижина зачепиться десь за гострий виступ каменю чи сяде на мілину, а до неї пристане друга, третя - зашеретують русло ріки і зупинять маси весняних вод (Чорн., Визвол. земля, 1950, 81); * Образно. [Тарас:] Піду ще раз на неї [Бондарівну] гляну і придавлю в душі своїй катання!.. Нехай крига зашеретує мов серце, поки не доконаєм ворогів! (К.-Карий, II, 1960, 144).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашеретую | зашеретуємо |
2 особа | зашеретуєш | зашеретуєте |
3 особа | зашеретує | зашеретують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | зашеретував | зашеретували |
Жіночий рід | зашеретувала | |
Середній рід | зашеретувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | зашеретуймо | |
2 особа | зашеретуй | зашеретуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | зашеретувавши |