защепити
ЗАЩЕПИТИ, еплю, епиш; мн. защеплять; док., перех., діал. Піддати щепленню. - Фізик приїхав віспу щепити і защепив усі діти (Фр., VII, 1951, 294); // перен. Прищепити. Отець Василь за півгодини.. встиг розпитати у Раїси, хто вона й звідки, і злегка докорити покійній вчительці, що не вміла защепити молодшому поколінню духу покори (Коцюб., І, 1955, 314).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защеплю | защепимо |
2 особа | защепиш | защепите |
3 особа | защепить | защеплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | защепив | защепили |
Жіночий рід | защепила | |
Середній рід | защепило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | защепімо | |
2 особа | защепи | защепіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | защепивши |