збройний
ЗБРОЙНИЙ, а, е. 1. Який відбувається, здійснюється з застосуванням зброї (про боротьбу, революцію і т. ін.). В їхній [поранених] уяві поставала революція 1905 року, коли робітники Одеси стали до збройної боротьби проти самодержавства (Кучер, Чорноморці, 1956, 96); Велику допомогу подавали профспілки трудовому селянству в боротьбі з куркульством. В процесі його ліквідації мало місце багато випадків збройного опору з боку куркулів (Укр. іст. ж., 6, 1960, 39); Збройні дії.
2. Те саме, що озброєний. [Д. Жуан:] Дім ваш наче вежа під час облоги.. Всі слуги - суворі, збройні (Л. Укр., III, 1952, 393); Українські воєводи тими шляхами вояків водили - ходили зі збройним людом запобігати нападам кримчаків та турків (Ле, Наливайко, 1957, 5).
Збройна сила - озброєне військо, озброєні люди. Збройна сила Гордія Пихатого, Однокрила, з усіх усюд підступала до Калинової Долини (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 117); Збройні сили - сукупність усіх військ держави; армія. Найважливішим завданням партії було створення збройних сил Радянської держави (Біогр. Леніна, 1955, 204).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збройний | збройна | збройне | збройні |
Родовий | збройного | збройної | збройного | збройних |
Давальний | збройному | збройній | збройному | збройним |
Знахідний | збройний, збройного | збройну | збройне | збройні, збройних |
Орудний | збройним | збройною | збройним | збройними |
Місцевий | на/у збройному, збройнім | на/у збройній | на/у збройному, збройнім | на/у збройних |