збудливий
ЗБУДЛИВИЙ, а, е. 1. Який має здатність легко збуджуватися (у 4 знач.). Досліди провадились на собаці Медку збудливого типу нервової системи (Фізіол. ж., VII, 1, 1961, 25).
2. Який збуджує (у 4 знач.). Побравшись за руки, пообіймавшись, теж ходять [дівчатка-підлітки] тут, і тихо наспівують, і мовби вбирають уже ті таємничі збудливі поклики-шепоти кохання, що ними повниться гущавінь садків і, здається, напоєне саме це вечірнє повітря... (Гончар, Тронка, 1963, 104); Від тонких, майже дитячих пальців, затягнутих у шкіряні рукавички, повіяло збудливим запахом ніжних духів (Добр., Тече річка.., 1961, 4).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | збудливий | збудлива | збудливе | збудливі |
Родовий | збудливого | збудливої | збудливого | збудливих |
Давальний | збудливому | збудливій | збудливому | збудливим |
Знахідний | збудливий, збудливого | збудливу | збудливе | збудливі, збудливих |
Орудний | збудливим | збудливою | збудливим | збудливими |
Місцевий | на/у збудливому, збудливім | на/у збудливій | на/у збудливому, збудливім | на/у збудливих |