звуковик
ЗВУКОВИК, а, ч. Спеціаліст, який обслуговує звукоуловлювач.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | звуковик | звуковики |
Родовий | звуковика | звуковиків |
Давальний | звуковикові, звуковику | звуковикам |
Знахідний | звуковика | звуковиків |
Орудний | звуковиком | звуковиками |
Місцевий | на/у звуковику, звуковикові | на/у звуковиках |
Кличний | звуковику | звуковики |