звірений
ЗВІРЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звірити1.
ЗВІРЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до звірити2. Усі тексти звірені з автографами чи авторитетними друкованими редакціями (Літ. газ., 6.III 1939, 2); А засіяли їх [пари] ще затепла з ранньої осені добірним насінням, не раз перечищеним, селекційно звіреним на районнім контрольнім пункті (Крот., Сини.., 1948, 48); // у знач. прикм. Ми послідовно, за виробленим і звіреним планом йдемо до своєї заповітної мети - до комунізму (Чаб., Шляхами.., 1961, 126); // звірено, безос. присудк. сл. Прошу вибачити, що аж тепер посилаю Вам оригінал оповідання Вашого «Серед степів». Копію знято так, як Ви бажали, і звірено з рукописом Вашим (Коцюб., III, 1956, 213).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | звірений | звірена | звірене | звірені |
Родовий | звіреного | звіреної | звіреного | звірених |
Давальний | звіреному | звіреній | звіреному | звіреним |
Знахідний | звірений, звіреного | звірену | звірене | звірені, звірених |
Орудний | звіреним | звіреною | звіреним | звіреними |
Місцевий | на/у звіреному, звіренім | на/у звіреній | на/у звіреному, звіренім | на/у звірених |